Остеохондроз грудного відділу хребта

Хребет — один з найважливіших опірних елементів кістяку людини. Коли в області грудного відділу хребта порушується трофіка хрящової тканини, розвивається остеохондроз грудного відділу хребта, який люди без медичної освіти називають «грудний остеохондроз».

Що таке «грудний остеохондроз»

Це побутова назва остеохондрозу грудного відділу хребта. Остеохондрозом прийнято називати загальну групу захворювань.

Хребет складається зі структурних одиниць — хребців, які з'єднуються один з одним у вертикальний стовп і підтримують усе тіло в потрібному положенні ^[1].

Усього налічується 32-33 хребці, які з'єднуються особливими хрящовими структурами — міжхребцевими дисками. Завдяки їм хребет може згинатися, розгинатися і здійснювати кругові рухи. У дисків дві основні функції:

• амортизація;
• зниження навантаження на хребет.

З віком або під впливом зовнішніх чинників хрящова тканина в диску зношується, стає тоншою. Це знижує рухову активність, може спричиняти біль.

Остеохондроз грудного відділу хребта виникає, коли стираються диски в даній області. Грудний відділ представлений 12 хребцями, разом з ребрами вони формують грудну клітину, тому при захворюванні хребта з'являються симптоми і в цій зоні.

Чинники розвитку

Що ж сприяє руйнуванню хребців і дисків? Виділяють кілька чинників ризику:

• Генетичний. Сюди відноситься спадкова схильність. Якщо в родині вже спостерігалося захворювання, швидше за все воно повториться.
• Надмірне фізичне навантаження, наприклад, при постійних заняттях окремими видами спорту.
• Важка фізична праця і рід діяльності, пов'язаний з переносом ваги.
• Зміни в міжхребцевих дисках, повязані з віком.
• Надмірна вага, яка дає додаткове навантаження на хребет;
• Робота, пов'язана з ривками, рухами, постійними нахилами тулуба. Танцівниці відносяться до групи ризику розвитку остеохондрозу.
• Одна сидяча поза протягом усього дня, наприклад, у школярів і студентів.

Остеохондроз грудного відділу хребта (ще одна його невірна назва – «остеохондроз грудної клітини»), як правило, виникає за поєднання декількох чинників. Наприклад, сидяча робота і зайва вага, переохолодження під час занять спортом на вулиці тощо.

Причини і механізми розвитку

Механізм розвитку «остеохондрозу грудної клітини» — витончення міжхребцевих дисків через надмірне/нерівномірне навантаження та/або порушення обміну речовин у них. Чинники розвитку — це «обтяжливі обставини», які запускають механізм захворювання. Є кілька теорій розвитку остеохондрозу ^[2]:

• Порушення обміну речовин у диску. В юному віці диск містить 88% води, потім її кількість зменшується до 60%. Хрящова тканина під дією дегідратації руйнується, а в віці 35-40 років змінюється кровообіг у спині, що підсилює ефект зниженого метаболізму.
• Інволюція (зворотній розвиток). З самого дитинства кожен диск має кровоносні судини, але вони пропадають до 20 років. Тобто кровопостачання зазнає інволюції, хрящ втрачає свою еластичність.
• Збої в гормональній системі . Це спірна теорія, так як вона не пояснює появу остеохондрозу у людей із здоровою гормональної функцією.
• Генетична. Це аномальна вроджена будова хребців або порушене розташування відростків.

Додатково виділяють судинну, інфекційну і навіть алергічну теорії. Сьогодні їх не розглядають як головні причини остеохондрозу.

Захворювання розвивається повільно, але може швидко заявити про себе — різко виникає біль у грудному відділі хребта. Це основний симптом, до якого додаються інші.

Перші симптоми

Перші ознаки «грудного остеохондрозу» не обов'язково з’являються одразу. З початку це може бути хрускіт у спині при згинанні-розгинанні. Якщо це відбувається в дитячому віці, то просто говорить про розвиток опорно-рухового апарату. Але хрускіт у хребті після 20 років свідчить про патології і може бути першим симптомом «грудного остеохондрозу».

Коли захворювання прогресує, виникає гострий біль у спині або грудній клітині. Характерним є те, що симптоми захворювання часто можна сплутати з хворобами шлунку і серця, адже це біль:

• в районі правого підребер'я;
• в грудній клітині й області серця.

Є три групи симптомів ^[3]:

• Вертебральні — гострий розпливчастий біль у хребті і обмеження рухів. З'являється після перебування в одному положенні, може говорити про остеохондроз різних відділів.
• Рефлекторні — защемлення нервових корінців. Для грудного відділу характерний біль у грудях, який посилюється при русі, відчуття «мурашок» у грудях.
• Екстравертебральні ^[4]. Для цих симптомів характерне розповсюдження (іррадіація) болю на інші органи: адже нерви розходяться від хребта до різних ділянок організму. З часом, через часте розповсюдження (іррадіацію) болю може порушуватися кровообіг і обмін речовин у «зацікавлених органах». Так, при «грудному остеохондрозі» можуть розвиватися захворювання легенів і бронхів, порушення в роботі серця, проблеми з шлунково-кишковим трактом (ШКТ).

Симптоми «грудного остеохондрозу» у жінок виявляються частіше. Це відбувається тому, що «слабка стать» зазнає постійних гормональних «стрибків»: менструація, овуляція, вагітність, клімакс. Захворювання може маскуватися під жіночі гінекологічні проблеми або патологію молочних залоз.

Існують специфічні симптоми грудного остеохондрозу залежно від ураженого міжхребцевого диску:

Стадії

«Грудний остеохондроз» розвивається в кілька етапів — залежно від ураження їх симптоми відрізняються. Діагностувати стадію «грудного остеохондрозу» можна за такими ознаками:

1. Перша стадія. Сегменти хребта нестабільні, відбувається початкове руйнування дисків. Для цієї стадії характерно люмбаго — гострий «прострілюючий» біль після підняття тяжкості або навантаження на грудну клітку. М'язи напружені, а капсула диску може розірватися.
2. Друга. Звужується щілина між хребцями, вони набувають патологічної рухливості. Біль стає постійним, розвивається сколіоз, людина не може завести руку за голову.
3. Третя. З'являються тріщини і розриви фіброзного кільця, нерви стискаються і хребет викривляється. Диск змінює свою будову — з'являються протрузії і грижі. Характерна міжреберна невралгія.
4. Четверта. Диск повністю зруйнований, відсутня міжхребцева щілина. Біль стає хронічним і нестерпним, потім вщухає. Це свідчить за повне стирання диска і зрощуванні кісткової тканини. Четверта стадія зазвичай стає стадією інвалідності.

Кожна наступна стадія захворювання виникає, якщо не лікувати попередню. Тому до лікаря потрібно звертатися вже за перших симптомів.

Діагностика

Остеохондроз грудного відділу хребта повинен діагностувати невролог. Під час консультації він збирає анамнез, призначає аналізи та обстеження. Важливим при діагностиці грудного остеохондрозу є виключення інших захворювань. Тому призначають консультації вузьких фахівців: кардіолога, гастроентеролога, гінеколога і мамолога.

Остеохондроз шийно-грудного відділу діагностують за допомогою:

• КТ і МРТ. Ці методи найбільш інформативні та показують точну локалізацію захворювання;
• ультразвукового дуплексного сканування — визначають стан кровотоку і судин у хребті.

Рентген вважається малоінформативним і застарілим методом.

Методи лікування

Лікування остеохондрозу грудного відділу має три напрями:

• фармакологічний — прийом лікарських препаратів;
• нефармакологічний — це різні масажі, акупунктура, фізіотерапія;
• хірургічний — призначається в найнебезпечніших ситуаціях.

Найбільш ефективним вважається поєднання методів, наприклад, фізіопроцедури з вживанням лікарських препаратів.

З медикаментозної терапії можна виділити дві групи засобів — швидкої та уповільненої дії.

До перших відносяться анальгетики, опіоїди і НПЗЗ. Вони швидко знімають біль, але не відновлюють хрящову тканину. Крім того, НПЗЗ можуть спричинити низку негативних ефектів, тому лікарі шукають спосіб для зниження їх дозування.

До препаратів уповільненої дії відносяться хондропротектори і деякі інші засоби. Хондропротектори демонструють свою ефективність щодо відновних процесів хрящової тканини ^[5]. Вони містять природні компоненти, які входять до складу хряща і синовіальної рідини, стимулюють їх оновлення і захищають від подальшого руйнування. Європейська Ліга Проти Ревматизму (EULAR) ^[6] і Міжнародне Товариство з Вивчення Остеоартрозу (OARSI) ^[7] включають хондропротектори до списку своїх рекомендацій.

Лікування остеохондрозу грудного відділу хребта за допомогою хондропротекторів можна проводити препаратом Терафлекс®. Цей засіб містить комбінацію глюкозаміну і хондроїтину. Терафлекс® застосовують від 3 до 6 місяців, він поступово стимулює регенерацію хряща, знімає запалення і дозволяє знизити дозування НПЗЗ. За гострих болей можуть призначити Терафлекс Адванс® з ібупрофеном.

• Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд.
• Биктимиров Р.Г., Кедров А.В., Киселев A.M., и Качков И.А.. "Остеохондроз позвоночника"
  Альманах клинической медицины, no. 7, 2004, pp. 328-337.
• Якушин М.А., Гилинская Н.Ю., Якушина Т.Н., и Маратканова Т.В.. "Остеохондроз"
  Альманах клинической медицины, no. 4, 2001, pp. 285-292.
• Пилипович Анна Александровна. "Лечение и профилактика остеохондроза" Лечебное дело, no. 2, 2015, pp. 15-22.
• Пизова Н.В. "Место хондропротекторов в терапии остеоартроза позвоночных суставов"
  Медицинский совет, no. 4, 2016, pp. 42-47.
• Клинические постановления, Рекомендации Европейской Антиревматической лиги (EULAR)
• Zhang W, Nuki G, Moskowitz RW et al. OARSI recommendations for the management of hip and knee osteoarthritis: part III: Changes in evidence following systematic cumulative update of research published through January 2009.
  Osteoarthritis Cartilage. 2010;18:476-499.